Так радісні простори Запорізькі,
Для серця рідний край – душа щемить;
Тут народився й пощастило жить –
Гаї й поля і придніпрянські ріки...
Повільно до Славути Конка води
Несе, а берегами безліч сіл –
На скіфських пагорбах все віється ковил,
Як вірний свідок древніх пра народів.
Моря пшениць і соняшників погляд,
В безмежжі цих Божественних дарів...
Лиш тут в любові серденько зігрів,
Від Нені рук, й бабусі Лізи й Полі...
І Запоріжжя, й красень Дніпрельстан –
Коріння тут моє, із нього виріс,
Тут приєднаюсь, в час, в лелечій ірій,
Прости, мій Батьку-край, як щось не так...
30.06.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Променистий менестрель