Мій Батьку-край

   

Так  радісні  простори  Запорізькі,
Для  серця  рідний  край  –  душа  щемить;
Тут  народився  й  пощастило  жить  –
Гаї  й  поля  і  придніпрянські  ріки...

Повільно  до  Славути  Конка  води
Несе,  а  берегами  безліч  сіл  –
На  скіфських  пагорбах  все  віється  ковил,
Як  вірний  свідок  древніх  пра  народів.

Моря  пшениць  і  соняшників  погляд,
В  безмежжі  цих  Божественних  дарів...
Лиш  тут  в  любові  серденько  зігрів,
Від  Нені  рук,  й  бабусі  Лізи  й  Полі...

І  Запоріжжя,  й  красень  Дніпрельстан  –
Коріння  тут  моє,  із  нього  виріс,
Тут  приєднаюсь,  в  час,  в  лелечій  ірій,
Прости,  мій  Батьку-край,  як  щось  не  так...

30.06.2020р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Променистий менестрель