А маленький сірий горобчик
Він хитрющий виліз на стовпчик.
Хоче бути як брат соловейко
Копіює спів хвалько Омелько .
Між птаством себе вихваляє
Що пісеньку гарно співає.
Що птиця високого польоту
І голос візьме найвищу ноту.
Підспівує солов'ю все життя
Підстрибує радіє як дитя.
Солов'їну, він пісню співає
Танцює, і під його дудку грає.
При солов'ю і горобець співак
I під дужим плечем цвіте як мак.
Він не орел, до небес не літає
А про себе, високу думку має.
У соловейка є голос дзвінкий
А у горобчика низький слабкий.
Цвірінькає, ціну собі набиває...
Як лисичка , хвостом мелькає.
Хитрий горобець не сіє, не жне...
А зернятко, з поля тихо візьме.
Гострий дзьобик пір'я пухнасте
Навчився чуже добро красти.
Неслухняний горобець -хуліган
Дай, йому волю обнесе увесь лан.
Він надзьобає із грядки суниці .
І поводиться, як хижа птиця.
В саду ,всі дерева облітає...
Питає, у всіх хто краще співає-
Соловейко, щебече радіє cтруна
Горобець , цвірінькає плаче душа.
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Чайківчанка