Врубель

По  небесних  океанах,  
без  руля  і  без  вітрил,  
тихо  плаває  в  туманах  
недосяжний  хор  світил;  
М.  Ю.  Лермонтов

І  руки  демона  і  синій  погляд  Пана  
і  очі  матері  в  Кирилівській  –  
хвороба  генія  –  сердечна  рана,  
чому  прокинулась  в  душі  моїй?

І  відчуваю  я,  що  мить  одна  мине  лиш,  
у  храмі  він  тихенько  підійде́  
і  вибере  у  натовпі  мене  лиш  
і  за  престол  крізь  ладан  поведе.

І  тихо  мовить:  –  «Щож  нічого  ще  не  значить,  
що  демона  я,  грішний,  малював:  
Булгакова  в  раю  я  часто  бачу
і  Гете  Бог  ніколи  не  карав.

Хіба  важливо  ким  здаємося  сьогодні?
Важливо  ким  ми  станемо  за  мить.
Тут  залишилася  лише  самотність,
тут  демон  не  закінчений  летить…»

Я  чув  його  чи  ні?  Чи  просто  в  літургії,
від  хорів  долетів  молитви  звук?..
Та  свідчить  світ  сумних  очей  Марії:
до  раю  не  потрапити  без  мук…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Анатолій Костенюк