У круговерті сонця і піску,
Під куполом безмежним світло- синім,
Я там була, та не така, як нині...
А вітер сукню з ме́не рвав тонку...
На пірсі, що врізається в прибій ,
Стояла я закохана й печальна...
Солоні бризки сипались вінчальні,
Медузи виростали, як гриби...
Краса у саме той, потрібний, час
Проходить перед нашими очима,
Вологими, бо їх сльоза змочила,
І мрій нових палає вже свіча...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Анна Шульке