Я стільки разів силкувався здержати
циклонні пориви жадання душі
вернутись… хоча би на мить… обійняти…
Тебе… — почуттів непідвладний рушій…
Я клявся судьбі — ні на що не зважати,
увагу звернути — на труд, бариші…
та як не старавсь я себе зупиняти… —
ці спогади… думи… глаголи… вірші…
Я стільки разів намагався залляти
байдужістю серце в палкому вогні,
всі спалахи тяги — дотла умертвляти,
зануривши глибоко в сі́верний сніг…
Я клявся фортуні чуття присипляти,
зв’язавши в тісні, нерозривні ремні…
та як не старавсь я старе спопеляти… —
ці згадки… наснага… гітара… пісні…
Я стільки разів поривався забути… —
все видерти з корнем, пожбурити геть…
та ні… не зірвати із пам’яті пута,
з яких розкріпачить — рокована смерть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: SERGE DRONG