На мені - не мої гріхи

На  мені  -  не  мої  гріхи,  
на  мені  -  не  моя  покута,
але  мушу  її  я  збути,
щоб  не  булося  більш  ніким.

Я  не  скаржуся,  це  -  не  це.
Це  слова,  що  бажають  слуху.
Це  душа,  що  жадає  духу,
аби  вмити  своє  лице.

Щоб  відмити  оте  "колись",
ще  до  мене  і  вже  зі  мною,
хоч  офіронькою  німою,
аби  в  прийми  прийняла  вись.

Аби  видихнув  жало  час
і  не  багнув  когось  карати,
й  не  жадо́бився  ще  доплати,
простягаючи  знов  меча.

Щоб  Господь  відпустив  усім
і  приховане,  й  не  вчає́не.
Хай  цей  біль,  що  паде  на  мене,  
вже  на  все  омине  мій  дім.

Хай  покута  оця  земна
стане  відпустом  за  безстежжя
кожній  стежці,  що  збила  межі,
і  сягнула  самого  дна.

На  мені  -  не  мої  гріхи,
але  я  їх  приймаю  нині,
п'ю  питва  ці  гіркі,  полинні,
не  пилось  лиш  би  вже  ніким!

20.06.20  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Леся Геник