Коли висохне останнє дерево і помре остання тварина,
ви зрозумієте, що у Всевишнього для вас немає іншої
Землі.
Б.Д. Орл
Сховались мамонти за обрій –
їх переслідувати нам
у невгамовності хоробрій
на радість дітям та жінкам.
Ми відкривали нові землі,
долали гори та моря,
печери обживали темні
в молитвах біля вівтаря
Народжували свого Бога,
даруючи йому світи, –
від нього прийде допомога,
він вкаже нам куди іти.
А Божі, погляди суворі,
якщо й доходили коли,
показували в небі зорі –
туди, де мамонти пішли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Анатолій Костенюк