Потрібен в душах карантин
Хай зникне там усе погане:
"Лише любов лікує рани..."
Як научав нас Божий Син.
Самі ми зраджуєм себе
Як варвари ми дім свій нищим,
Вже душі стали попелищем
Куди ж це зло нас приведе.
Ми Бога кличемо тоді
Коли гріхи нас полонили,
Самі ми вибратись не в силі
І гинемо в цій боротьбі.
Питаєм: " Чом караєш нас?"
Та Бог мовчить - це ми ділами,
Останній приближаєм час
І далі грішимо так само.
То може карантин - добро...
Спинімося... Спасаймо душу!
Бо каяття мов дощ у сушу
Зерно добра щоб проросло.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: синяк