[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IXV1ZPah_Is
[/youtube]
Про щось шепоче мені ліс,
До мене тягнеться гілками.
Давно мене він переріс,
Так постарів уже з роками.
Постійно вітер в нього гість,
Спочити любить в прохолоді.
Життєву тайну розповість,
Про чималі свої пригоди.
Притихне ліс - в увазі весь,
Яка це радість для старого!
Лиш пташка тихо писне десь,
Злетить з гнізда свого раптово.
І знову тиша, лише промінь,
Торкне верхівки мимохіть,
Освітить цю таємну темінь.
Зморився вітер, вже мовчить.
Дрімає ліс, стомився слухать,
Тихенько вітер гладить ліс.
Повільно зникла десь задуха,
Яку в душі цей вітер ніс..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: Н-А-Д-І-Я