Хай квітує під небом синьооким,
Цвіт палкий дозрілої лози.
Знов любов мандрує в світ широкий,
Тож не буде у душі грози.
Хай вирують любовні океани,
Що духмяним присмаком п'янять.
Зцілюють вони завдані рани,
Які душу так мою ятрять.
Смуток той - немов перикотиполе,
Сильні вітри його відженуть.
Почуття зігріють охололе,
І кохання в серце проведуть.
Струменем кохання б'є - співа душа,
Розквіта, немов троянди цвіт.
В неземній красі - вся суть мого вірша,
Серця справжнього стрімкий політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: Віктор Варварич