Синіє небо… Чудеса…. Пливуть сіренькі паруса . А куди й самі не знають, вони ж літо зустрічають. Купчаться, летять сміливо, вітерець, гойдав грайливо. Тепленький дощик крап-крап-крап, дуже злякався, тікав цап. Я ж дивився в піднебесся, репетую, -Ти ж не сердься! Виросте славна травичка, в бурячка висока гичка. Для мене ж, в гаю суничка й хай дощик, всім омиє личка! Тож спекотно, от тварина, ну і справді, як дитина….
Під вербичкою, ліг цапок, дятел по стовбурі ,-- Цок-цок –цок. Й надто гучно,- Цік-цік-цік, він злякався, додому втік. Вдогін кричу, нащо тікать, хто ж буде літо зустрічать?
Летять хмаринки, от краса! Легенько вітер колеса…. Між них сонечко гойдалось, ніжно й мило посміхалось… В лузі літечко купалось…
05.06.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Ніна Незламна