Втекло дитинство босоноге,
З туманом розвіялось кудись.
Встелилось у полі - розлоге,
Із птахами подалось у ввись.
На вершині гори, ловило мрію,
Смакувало ягід дивний аромат.
Збирало білі квіти з деревію,
Визначало долю із координат.
А тепер дитинство не впіймати,
Воно заховалось в душі моїй.
В моїй пам'яті батько і мати,
І золотом написаний сувій.
Мрію у нього повернутись,
Пройтись по духмяній оттаві.
До мами ніжно пригорнутись,
І почути слова ласкаві.
Скільки років вже пролетіло,
І з ними дитинство золоте.
Моє волосся посивіло,
Зрілий вік по іншому іде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Віктор Варварич