Колись ми писали і говорили про війну в минулому часі.
Але не тепер...
Кричу до неба - чи почує хто...?
Мій крик душі - коли душа ридає,
Скільки дітей загинуло в АТО...
Тепер ООС, а миру все ж немає...
Як не назвеш, а все одно - війна
Тіла калічить, а ще більше душі,
Вже сьомий рік біду несе вона
Душа ридає - але жити мусиш...
Не обминеш... Не допоможе й сон...
Бо навіть тиша б"є в душі набатом,
Смерть і війна - у них один закон,
В статистиці смертей не так й багато...
І що в загальному - чиєсь одне життя...?
Життя розділене навік на - "до " і "після",
А кожній матері то - рідний син-дитя...
Безсилля у душі - в цьому трагічність...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: синяк