Мандрує літо укутавшись плащем,
В його очах тривога, днесь гуляє.
Молитовна пісня лине вівтарем,
І стривожені душі звеселяє.
Світанок плаче в парку дощем,
І в душу смуток наганяє.
Сріблястий туман увігнав щем,
А вітер його розганяє.
Не довго цьому смутку панувати,
І викине світанок намоклий плащ.
Любов міцна, її не подолати,
Вона вихопить нас із жахливих пащ.
Як хочеться світами мандрувати,
Впіймати дзвінку, закохану струну.
Свою любов комусь подарувати,
І разом з нею ловить дивну луну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Віктор Варварич