Я благаю дощик, ой скажи чому,
Ти шепочеш часто, за моїм вікном,
Навкруги навіщо принесеш пітьму,
У душі – вгомонись, потайки кричу.
Як чаклунки хмари, навіюють сум,
Очей карих погляд, мов п`янкий туман,
А про тебе спогад, аж по тілу струм,
Шаленіє серце, в голові дурман.
Прошу дощ, уймися, не тривож душі,
У очах таємних, послання,-« Не жди»,
Де й взялися сльози, знов дощик по склі,
Певно знає, що ми вже давно чужі.
20.06.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Ніна Незламна