Я Українець - що сили кричу,
а в той час,на долю свою я робчу.
Чого я,як Чех,Венгер чи Словак,
не можу в своїй країні,як вони працювать.
Шевченкові вірші,я декламую усім,
а втой час,на мовах Європи,зуби "проїв".
Бо там Українець,більше ніж удома,
бо тільки так,для сімї, для нього буде підмога.
Карпати описую,моря і хлібні поля,
описую,як бачу в Україні життя.
Але як завжди в нас з вами ведеться-
чомусь у чужім краї,краще живеться.
Звертаюсь до тих,хто на "верху",ну що з грошами-
ви дограєтесь хлопці,до краху до драми.
Хтось можливо,як Щур і втече,
але більшість з вас-біда не обійде.
Тож подивіться на тих,хто і вдень і вночі,
на колінах працює і робить все для сімї.
Не горланить з трибуни- як мову кохає,
він на ній розмовляє і пісні теж співає.
Тож давайте об'єднаємось всі, як один,
щоб всі знали- в України могучої є дочка і син.
І щоб мова Українська,не біля торби лунала,
а по світі цілому у піснях,віршах та з телеекрана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2020
автор: Бабич