У долині вітер віє,
Гуляє по полю.
Козак милу обіймає,
Знайшов свою долю.
А у лузі при калині,
Дівчина блукає.
Очі її сині, сині,
Кохання шукає.
Загубилась її доля,
Вітер колише діброви.
І сильна у неї воля,
І вона прагне любови.
Сонце гріє, літо мріє,
І світами мандрує.
Місяць у небі зоріє,
Слова любові чує.
Розповіли буйні трави,
Про самотню дівчину.
Хлопцеві за переправи,
З самого Люботину.
А хлопець такий жвавий,
Довго не барився.
До любові, цікавий,
Вмить тут опинився.
Зашелестіли зелені трави,
І весело гомоніли діброви.
Свати будуть, як скосять оттави,
Весілля відгуляють на Покрови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Віктор Варварич