Зимою й літом, в спеку й дощ,
під пилом та колючим снігом,
ногами топчуть плити площ,
бо почали займатись бігом.
Позаздрити напевно слід
настирності і силі волі,
хоча, звичайно, сам ніколи
не побіжиш за ними вслід.
Трапляється, що підбіжиш,
щоб сісти у свою маршрутку,
та від інфаркту, чи інсульту,
«Обломов клятий», – не спішиш.
Переступаючи поріг,
виходячи на шлях життєвий,
розпочинали ми забіг
не розібравшись у потребі.
І біжучи за небокрай
все сподіваєшся, що хутка
наздожене тебе маршрутка
і скаже Бог: – «Заходь, сідай...»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Анатолій Костенюк