АМАДЕЙ

Втомлена,  пішки  йду  у  древній  РИМ
Прийняти  причастя  святий  єлей.
Клубочиться  ,  густий,  туманний  дим
На  путі,  стоїть  ловелас  Амадей.

Співає,  пісню  та  голосу  немає
Немов  би  випив  хмільного  вина.
На  лице,  заклав  маску  і  грає...
Під  свист,  вітру  танцює  гопака.

В  голові,  літають  горобці  пташки
Тягне,  ноту...  рве  струни  гітари.
Такий  є  крутий  ,"грудь  нарозпашку"...
Рогатий  баран    серед  овець  в  отарі.

Я  ,  думала  ,що  це  принц  із  казки...
Є  благородний  співець  і  кобзар.
Що  у  душі,  стільки  щедрот,  ласки
А  це  є  хижий  ворон  кар...  та  кар.

Підкрадеться,  до  чужого  поля
Клює  посіяне  зерно  у  ріллю.
Викрики  затьмарюють  біополе
Цвіркун,  який  знає  ноту    одну.  

Дід,  баби  Параски  трухлявий  пень
Під  небесами  орлом  високо  літає  .
Під  серенаду...    струна  ,дзень  ,та  дзень...
Хвалиться,  сорока  що  гарно  співає.  

Відлунюють  слова  про  кохання...
Голосом,  бекає...  мекає  ,як  коза.
У  перехожих  ,  просить  визнання
Самозванцю  ,королю  даю  відкоша.
М  ЧАЙКІВЧАНКА









адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Чайківчанка