М’яко обіч ступала весна,
Накрапало назустріч з Волині.
Обізвалася в серденьку струна,
Моїх весен ключі журавлині.
В краю верб, предковічних озер,
Де долиною котять тумани.
Спивав воду цілющих джерел,
Тягав раків у вільхах руками.
Нас леліяла хмар голубінь,
Синьоока річок прохолода.
Ми з розгону стрибали в глибінь,
Ой, яка ж в тім була насолода.
Витинали смичком цвіркуни,
Набиралися сили в покосах.
Мліли в чарах терпкі полини,
Й несли запахи кроплені в росах.
Приспів:
Як багацько ж води утекло,
На горі вже село прокидалось.
Заспівало з душі джерело,
Терпким думам назустріч озвалось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Волиняка