Я з джерела, що б'є з під клена,
води цілющої нап'юсь.
Над річкою верба зелена –
плечем до неї притулюсь.
Своє минуле пригадаю,
шкодуючи про помилки.
Пісень з дитинства заспіваю
над плесом тихої ріки.
Коли ж згущатимуться тіні
від очерету та думок,
у споконвічнім ворожінні
спрямую ватру до зірок.
І повернувшись на світанку
один, без пуху та луски,
скажу: сходив я на рибалку,
сам відпустив собі гріхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Анатолій Костенюк