А день повільно догорає,
І залишає цей земний рай.
Сонце за горизонт втікає,
Ховається ген за небокрай.
На землі стає дуже тихо,
Птахи свої гнізда зайняли.
В зелений гай сховався вихор,
Думки про сон його пройняли.
Уже вітер гілля не колише,
Бо і до нього дрімота прийшла.
Через мить, сонце землю полише,
А на небо перша зірка зійшла.
І ледь видно лякливе мрево,
Суне напівпрозора імла.
Небо одягнулось - рожево,
Сова вилетіла із дупла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2020
автор: Віктор Варварич