У містах – задротоване небо:
не злетиш не поранивши крил…
Чисте поле чекає на тебе,
кличе стежкою за небосхил.
В далині – стрічка темная лісу.
Попід лісом – садами село.
Ще одне село в небі повисло,
дощ пройшов і його віднесло.
Плесо річки ховає долина,
кучерявиться зеленню гив.
В ароматах травних, як у винах,
швидколет щебетливих птахів.
І нічого тобі вже не треба:
мить по вінця налита життям.
Це в містах задротоване небо.
В полі – душі до Бога летять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: Анатолій Костенюк