Біжать думки, як діти в сквері,
У молодість прокладають шлях.
Так ніжно стукотять у двері,
Летять у мрію на кораблях.
Разом із мріями шляхи торують,
Вистиляють золотисті килими.
Життєвими фарбами все малюють,
Невтомно ідуть до юної зими.
Вони складають чудні сюжети,
Де заховались гори і річки.
І видають новітні портрети,
Гаптуюють квіти і порічки...
Ловлять миті неозорі,
Духмяні коси заплетуть.
Час впіймають у просторі,
Межі свідомо перетнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: Віктор Варварич