Втікають хмари у синю даль,
І вони спочинку не мають.
Небо окутують у вуаль,
І білизною огортають.
Вітер жене їх у чужі світи,
Де сонце за горизонт сідає.
Місяць допомагає їм іти,
Дивним сяйвом шляхи осяває.
Хмари з лелеками мандрують,
А ти їх тривожити не смій.
Хай разом небеса торують,
І віднайдуть відпочинок свій.
А коли натомлять їхні крила,
На скелястій горі відпочинуть.
Вітер наповнить їхні вітрила,
Вони знову світами полинуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Віктор Варварич