Не забути те, чого не було,
А у мріях душа цього хотіла.
Вона проникла, як небесне тло,
І тривога невтомно миготіла.
Ми відкладаємо їх, як найдалі,
Бо у житті є, і інші моменти.
І збираємо щоденні медалі,
Забуваєм про основні фрагменти.
Це бажання в серці і досі живе,
Ятрить душу, вселяє надію.
Якщо дати світло, воно оживе,
І розвине нездійсненну мрію.
Час втікав, чекати не схотів,
Хвилини втекли за горизонт.
Ліхтар вночі так ясно горів,
А вона пішла на свій П'ємонт...
Важно не розгубити свої мрії,
І хай частіше зорять у душі.
Крокувати поруч, де є надії,
І вишивати їх на кантуші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Віктор Варварич