Слави ніколи не шукаю,
І живу я своїм життям.
Повільно по ньому ступаю,
Радію щирим почуттям.
Кожен день, Богу дяку складаю,
І що шле мені світлі почуття.
За всіх людей молюсь і благаю,
І щоб дарував, пристойне життя.
Життя наше чудове і прекрасне,
Таке привітне і дороге.
Кожний день сяє сонце і не гасне,
Воно дивовижне і благе.
Мене чарують сріблясті роси,
І мелодійний спів пташок у гаю.
Ваблять чудні, зелені покоси,
І неповторний аромат розмаю.
Люблю дивитись, небесну блакить,
А я думки викладаю на пепері.
І як білочка горішки держить,
І як троянди полум'яніють в сквері.
Люблю ловить у небі хмари,
Що отарою біжать на полонину.
Любуюсь, як горять стожари,
І як тихий вітерець біжить в долину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2020
автор: Віктор Варварич