Наче вугілля,горить моя душа,
повсюди полум'ям,світиться брехня.
І болячи стає,коли прекрашена брехня,
ламає й крушить,моє життя.
Ще боляче і прикро,за нас людей-
брехню всі обнімаємо а правду,ані до дверей.
І двері ці- наш розум,життя і змучена душа-
які закриті, від правди а ключ має брехня.
Брехня повсюди - панує в нашому житті,
а правда а правда сидить,на самоті.
А чому так, миж розуміємо усі,
та правду відганяємо,й купаємося у брехні.
І як відлуння від брехні,ламається життя,
так прикро-брешуть всі і всі чекають,на каяття.
Повсюди чуєш,як правду люблять всі,
знову не помічаючи,що брешемо самі,собі.
Можливо,що бачу я життя у чорних кольорах,
але тільки тому,що бачу я цей крах.
І страх і страх-за себе,і за всіх і вся,
тому і виклав,на папері-це каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2020
автор: Бабич