Прости сестрице, не приїхав,
Тобі все видно там… не зміг.
Ідеш туди де смерть безлика,
ВІд нас далеко… за поріг.
Лились страждання, як з ручая,
Так рідко гріло… з каганця.
Ламала ж доленька лихая,
Здавалось в тім нема кінця.
У цьому світі настраждалась,
Самій пришлось… без опертя.
За діток й внуків переймалась,
Щоби довести до пуття.
Душею й честю не кривила,
Широкий слід твій, як ручай.
Ти в Божа Раю заслужила,
Моя сестричко… спочивай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Волиняка