Вранішні роси на сонці блищать,
Я загубився у травах духмяних.
Гуси знялися, лебеді ячать,
Ніжності крила в цих парах коханих.
Сонцем вгрівається щедра земля,
Стало замало їй літньої спеки.
Лісом милується серце здаля,
Полем - біліють дитинства лелеки.
Ніжно біжить в даль легка течія,
Тиха ріка мого чудо-дитинства.
Тут- рідний край, українська земля,
Пісня лунає щемка, материнська.
Квітнуть ромашки у пишних лугах,
Мов білі хмари, що впали із неба.
Тут у доросле життя проклав шлях,
В юність вертаюсь я тут, якщо треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Віктор Варварич