Розумний ,подасть руку на глибині
А дурень,втопить тебе на мілині.
Краще жити,одній тягти віз проблем
А чим вік,жити з жадним королем.
Розумний,до краю літ вчиться жити
А лінивий,спить до обіда буде нити.
Життя,є коротке щоб іти в нікуди
Для спраглих,солодке їм цвітуть сади.
Дикий кінь,як вітер летить в нікуди
А кінь-трудяга,тягне за собою вози.
Рання пташка високо в політ злітає
А пізня,пташка на обід хлібця немає.
Людину,прикрашає не одяг модний
Не гарне личко, і врода струнка.
А у праці,творити день кожний
Розум,золоті руки і душа.
Трудяга,на місці не може сидіти
Спалює,себе щоб вогнем горіти.
Він ,збудує,дім... садить, сад... сіє,зерно
Щоб вродило на ниві всяке добро.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Чайківчанка