Про вічність, про природу, про прийдешність
за хмарами думки я покидав,
коли, крізь показну твою безпечність,
з’являлася твоя напівбіда.
Я забував про далі і про зорі,
як бачив блиск засмучених очей
і під твоє жіноче напівгоре
я підставляв упевнене плече.
Коли ж до тебе повертався спокій,
відходив знову я в захмарну даль,
в натхнення, в забуття, в самотність – доки
не трапиться нова напівпечаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2020
автор: Анатолій Костенюк