Як вабили мене, оті стежки,
Що вилися, як ниткою до хати,
Бо там були заховані думки
І слід відчутний де стояла мати
Ось образ я малюю ніжно словом,
Біжить вже виглядати у віконце,
Так день розпочинається все знову,
Коли в висотах сходе миле сонце
І погляд вже направлений у світ,
Де розлетілись діти, ніби пта́хи
Та опадає той останній квіт,
Але завжди чекає рідна мати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик