Краю мій краю,по тобі зітхаю,
коли по чужому,світу блукаю.
Тебе мій краю,я бачу у сні,
бо ти,завжди у моїй душі.
Ліси зелені і гори високі,
річки гірські і полонини широкі.
У цьому,краю мого краса,
а головне,тут рідна земля.
І рідная хата,що у ріднім селі,
і крик дітлахів,на нашім дворі.
Ще сад молодий,що розцвів,
та стежка протоптана,до хати батьків.
Мій краю рідненький,ти моє усе,
що у душі було і що,ще буде.
Ти чародійну силу у собі тримаєш,
мене заворожуєш і не відпускаєш.
Тож прошу і далі-мене,ти тримай,
ще за дітей моїх,не забувай.
Ти,як мольфар,тож можеш усе-
тому край Закарпатський в душі,завжди буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2020
автор: Бабич