Що з тобою стало-Україно мила,
чого так бідує,Українська людина.
Є питань багато,що хочу спитати,
та рідненька неня,як дитина плаче.
Українські люди-дочки і сини,
з торбою по світу в наймити пішли.
Матір поміняли,на мачоху ласу,
що за гроші й здоровя,продає їм ласку.
От і плаче ненька,Україна мила,
бо наші діяння,геть обламали крила.
Вона,як та пташка й чужих пригорнула,
але як і завжди,рідна їм не була.
Вони тепло взяли і дорослі стали,
як стали на крила й до рідної мами.
І ридає ненька,Україна наша-
поверніться діти,бо я матір ваша.
Одні не почули, інші не хотіли,
а третіх,на чужині,свої діти обсіли.
Я не розумію,миж неньку любили,
а тепер забули,й ще в чомусь й обвининили.
Схаменіться діти-Українські люди,
бідним і багатим-горе усім буде.
Обдумаймо разом,що не так зробили,
чого рідній неньці,крила обломили.
Ми є усі браття,ми Українські люди,
тому і потрібно,щоб разом всі були.
Ми діти України,матері одної,
будьмо хазяями,на земличці своїй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2020
автор: Бабич