Торкаючись промінням до землі
Дарує день нови́й усім світанок.
Колише вітер жито на стеблі,
А всюдисущі гомінкі джмелі
У пахощах п’янких збирають ранок…
Роса в промінні сонця виграє
На маках, що вквітчали щедро поле.
Така краса – життєвий зміст дає –
Співає серце в почуттях моє,
А сонце гріє небо захололе…
Краса світанку... Мріються дива...
Від сну ледь-ледь прокинулась природа:
В духмяних квітах обрій ожива,
І дихає у пахощах трава,
Під жайворонка спів це – насолода…
Розіллється тепло в палкій душі,
Природи шарм її зробив такою.
Бо світанко́ві пишуться вірші –
В житах, у чебреці та спориші,
А мак лоскоче ніжно під щокою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка