Відпущу все погане –
І, кажуть, що серце відтане…
Хвилюватись не буду
про сум… Я давно уже звикла.
Відфільтрую старанно
із серця ще ниючі рани,
Й безпорадно-болюча полуда
з очей моїх зникне…
Відчиню почуттям
всі ретельно змуровані грати,
В повні груди вдихну,
під безхмарною синню постою…
І вбереться життя
у яскраві, безболісні шати –
Так прокинусь від сну,
З полино́вою він гіркотою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка