Таких суховіїв не було давно –
Курява стовпами стоїть до небес.
Я бачив не раз це з дитинства в кіно…
Побачив і що? І пропав інтерес.
А нині ця яв аж гуде за селом,
Несуться скажені дзигчаті смерчі…
Недавно промчав надважкий бурелом
Зірвавши й старенькі дахи уночі.
Міняється все до не знаних висот,
То сонечко смалить, то виснуть дощі…
Хто ж винен у дії всіх чорних щедрот
Ану призадумайтесь, люди, мерщій?
Бо скоро огорне нас дика печаль…
Як ми не зупиним природу губить.
То спасу не буде нікому на жаль!!!
По іншому треба усім нам тут жить
Й святу нашу Землю, як Матір, любить.
21.09.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2020
автор: Василь Дальнич