Мої репліки не нотує світ,
Не сіяють у ввисях мої думки,
Біль від того, що опадає цвіт
Стискає мене і лишає в норі.
Мої погляди цікаві лише пустоті,
Тій, що навкруг оточує стінами.
Погляд у кут лякає! Ми справді самі...
Ще й оточені солоними зливами.
Вихід є! Знає серце, а очі сліпі.
Томний день відлітає у світ.
Я відточую власні погані вірші
І готуюся на далекий політ.
Чи почує мене п'ядестал
Поетів мертвих на моїй стіні?
Чи отримаю я від них схвал?
Посміхнуться вони мені?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Андрій Толіч