Я стоячи зустріну долі вирок,
Не крикну. Не заплачу. Не впаду.
Життя без репетицій, без примірок,
Часом, подібне граду у саду.
Я з вірою пройду крізь прірву ночі,
Цілуючи свій хрестик у мольбі,
Я буду йти й дивитись небу в очі,
Не дамся ані страхам, ні журбі.
Не буду в звуки темряви вслухатись,
Де ухають тривожно пугачі,
Завжди є вибір: йти чи зупинятись,
Боротись, чи вмирати живучи.
Я з гордістю зустріну виклик долі,
Стисну кулак до крові і піду,
Не вперше йти мені без парасолі
Під градом у квітучому саду.
Життя нас одягає без примірок,
Без всякого прогнозу на біду,
Зустріну із Всевишнім долі вирок,
І скільки б ран не було - не впаду!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2020
автор: Sukhovilova