Співочий край,ти Закарпаття рідне,
що квіткою гірською квітне.
Так грає горами й річками,як сльоза-
це Закарпаття,це моя рідна земля.
Такого краю загадкового,немає в світі-
говорять різними мовами,дорослі і маленькі діти.
Тут гори,тримають небо,щоб не впало,
а полонина,як зелене море,землю прикрашає.
І це усе,народ розказує в своїх казках,
а ще співає у своїх,що йдуть з душі,піснях.
Коли трембіта заграє на горі,
коли у "ВАТРИ",затанцюють і заспівають всі.
Слова пісень,невидумані а з душі,
вони показують,що люди пережили у житті.
Мелодію,що скрипка і цімбали видають,
душу людську,як обіймами беруть.
Народ співає,веселиться-від душі,
а ще співають в полонині вівчарі.
Народ наш Закарпатський,має співочу душу,
тому танцюючи й працюючи-тягне до неба руку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2020
автор: Бабич