На дворі ніч,ніч своє знає-
так завжди,моя мама промовляє.
В дитинстві,я не розумів,оці слова,
і тихо виглядав,на двір з вікна.
Що знає ніч-з цікавістю,себе питав,
що може знати тиша і темнота ?
Та як дорослим став,як повзрослів,
слова ці,можливо і по своєму,я зрозумів.
Побачивши у темноті,село і небо у зірках,
я зрозумів,це ніч є поводир у мріях та у снах.
Бо темнота,то завжди страх людський,
а спалах світла,зірки-дає життя порив.
На світло,ми крокуємо,завжди усі,
ось і тому,ми боїмося-що там у темноті.
А подивімося у небо,на палаючі зірки,
або погляньте на село,що вогниками сяє у красі.
Це ніч говорить-я не така,
я просто темна,бо підготовляю,вас до сна.
Ви відпочинете,ви наберетесь нових сил,
і днем полините,птахом могучим,в вир.
І скажете-ну й відпочив,виспався в ночі,
тепер,я бодрий і веселий в цьому дні.
Тож день без ночі,ніч без дня,
не проіснують-але міняють,кольори життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Бабич