Шляхи життя-куди людину ведете,
куди ви,манити усіх і теж мене.
Вами крокую,долаю гори,доли,
йдучи до чогось,через бурі і невзгоди.
Хочу вас подолати,ці шляхи,
хочу до місця омріяного,я дійти.
І бачу,що шляху половина,вже нема,
я зрозумів-шлях цей,то моє життя.
Хоч розумію,що далі впереді буде,
але людська буденність,мене жене.
Душа і розум каже- схаменися друже,
та я спішу,боюся,що скажуть люди.
Біжу,бо ось біжать,поруч усі-
а там можливо,щось дістанеться й мені.
Не слухаючи розум,не відчуваючи душі,
біжу,бо хочу бути,як усі-у переді.
А шлях,як то повинно бути все,
дочогось завжди,нас людей веде.
Тому говорячи і думаючи,щось одне,
задумаймося всі-куди цей шлях,нас привиде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2020
автор: Бабич