Запросив раз Вовк Лисицю до себе у гості.
Та прийшла, гарненько вбрана. Сидить, мов на помості.
Вовк на неї позирає. Красива ж! Нівроку. То він спереду
погляне, то дивиться збоку. Правда гарна... Що й казати.
Їй би тут сидіти, бо такій красі, напевно, не можна робити.
На таку не надивитись. Аж душа радіє.
А Лисичка тому й рада. Каже: " Все б зуміла, якби мені
довелося десь хазяйнувати. Вмію смачно готувати, в хаті
прибирати."
Вовк зрадів. Ото щасливий! Красива й моторна. Та ще ж
яка господиня! Он яка проворна.
Оженився Вовк. Щасливий, що хазяйку має. Правда,
сам тепер готує і в хаті прибирає.Бо ж бачили його очі,
кого вибираєш.
Придивляйся, як працюють, то не прогадаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Надія Башинська