Привіт, любов. Привіт, велика мука.
Привіт, життя, над прірвою зізнань,
Я розцілую вранці твої руки,
І серце ляже камнем на вівтар.
Я так живу, що жити не умію,
І в часі мрії розгубив давно,
Щеміти щемом і плекать надію,
Мені, напевно, більше не дано.
Я просто тінь яскравого проміння,
В собі себе не бачу серед рам,
Заходь на каву, щире божевілля,
І просто поговорим по душам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Невідомська Вікторія