ДЯКУЮ БОГУ ЗА ТВЕРДЬ ЗЕМЛІ
Доля , поцілувало в чоло
І увінчала, вінцем голівку мою.
Душі,дала білий аркуш і перо
Щоб сіяла,зерно любові у ріллю.
Я у Всесвітті ,є промінь сонця...
У небі,ясна зірка у ночі.
І квітка мальва біля віконця
Що розквітає у чарівній красі.
Я , жайвір,-божа пташка в саду
Яка щебече , солов'їні пісні
Бог ,дав талан, змалювати красу
Написати,книгу життя на землі.
А талант,за ліри не купити
Не позичеш,у брата чи сестри.
Якщо є ,буде зіркою світити...
І у її храм душі,прийдуть світи.
Вдихаю,солодкий нектар п'ю росу
Радію,кожним днем що живу і мрію.
І шаную,прекрасну мить золоту
Дякую,Богу за твердь землі...Надію.
Небесний Отець є мій -дороговказ
Є вчитель,лікар цілитель і друг.
Як впаду,від втоми піднімає враз
Поетичним словом лікує від недуг.
Крізь поле життя тягну важкий плуг
Орю,і сію зерно... пожинаю, урожай
З Святим Отцем розмовляє мій дух
Знімає,втому мій смуток і печаль.
Брат -вітерець заніс у чужі краї
Щоб до рідної землі несла щастя.
Посадила, пагінець навесні
Тополя, зросла у божій ласці.
За селом, край доріг у зелен гаю
Цвіте, тополя цвітом навесні
Щоб пташки летіли до свого раю
Славити, Бога... Життя, на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Чайківчанка