До парку прийшла міського
Лиш дощ заховав сопілку.
Не стріла з людей нікого,
Зате побачила білку –
В траві, під дубком тінистим.
Дала їй горіх – зраділа,
Взялася завзято гризти,
Увесь, до грамини, з’їла.
А поряд росли тюльпани.
Набрали у тіло соку!
В барвисті вдяглись жупани,
У конкурсі «Квітка року»,
Мабуть, хочуть участь брати –
Вальсують під тубу вітру,
Читають якісь цитати,
Парфумлять навкіл повітря.
А пташки пісні до неба
Несуть на пташині мові.
Всміхаюсь! Так мало треба
Для щастя - краси й любові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)