Одягаю сірі лати
од зарплати до зарплати.
Рукояткою від плеч
в кобуру кидаю меч.
Коня не маю і не мав.
Завше пішки шкутильгав.
На нього, як на укриття,
збираю кошти все життя.
Несу службу без оглядки
за хлібину і податки.
Ум тунелями погриз,
начебто, патріотизм.
Передаю святе терпіння
з покоління в покоління.
Гадаю, у гнилій капусті
здибали державний устрій.
© [i]Денис Стаценко
Долучайтеся до мого віршованого
Telegram-блогу — [url="https://t.me/joinchat/AAAAAEZT31kLPB1jx3nJxw"]«Дурлики»[/url][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874184
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2020
автор: Денис Стаценко