Була у мене подруга Марія
Така красива ,гарна, молода.
Ми ,дружили... мережили мрії
Цвіла для неї - двадцята весна.
Розцвіла, як троянда в саду.
Карі оченята ...чорні брови.
Волоссячко вплетене в косу...
Найкраща подруга зі школи.
Ділились кусочком хліба з нею
Пестило нас сонечко золоте .
У саду цвіли мов квіти лілеї
Усміхалось нам небо голубе.
Відмінниця зразкова в усьому
І я , її любила так, як сестру.
Та, завжди слухала її мову
Бо мала відкриту душу святу.
Зненацька вдарив грім луною
Поранив пташку у польоті.
І ворон закаркав наді мною
Сонце зійшло у мінорній ноті.
Любила , цей білий світ -життя
Сміялась була щира, як дитина.
Oлжі не любила стояла до кінця
Стрілець обламав мрійливі крила.
Осінній день був чорніший ночі
Зажурився садок біля хати.
У фаті закрила очі дівочі
Над труною заплакала мати.
Відтоді сплило багато часу
Чистої води над берегом ріки.
У небесне вікно зорю до класу
Вітання мені шлеш з висоти..
Я , бачу милу усмішку твою
У казкових снах де я і ти.
Із своїх очей роню сльозу
Бо не повернути нашої весни .
Я ,тебе не забула... Пам'ятаю!
Згадую, і молюсь за душу твою.
Лечу на крилах до нашого раю
І на могилі запалюю свічу.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2020
автор: Чайківчанка