Звикли до пір’я на синіх гомілках.
Перетікання з тузів в королі.
Вимір без міри.
Бездонні циліндри –
Труби.
Труба горошині Землі.
Звичка сікти, демонструючи силу,
Круг секторами, а сектор – це кут.
Глухо, як в танку.
У точці розриву
Смерть із народженням вахту здають.
Курка яйце, як знесе – кудкудаче:
"Ось вам дарунок, основа буття!" –
Точка.
Планету народжують наче
Люди:
Волання – та все без пуття.
Звикли носити домасочні маски.
Звикли за криком ховати страхи.
Тільки б до цятки на колі не впасти,
Тільки б дочасно не вмерти в собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873769
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Серафима Пант